Світлиця

Записи с меткой «місяця»

Четвертий місяць року в давнину йменували березнем. Лише в XVI сторіччі в українській лі­тературній мові з’явилося сучасне означення — «квітень». Воно похідне від давньоруського «цвєтень».

Під цю пору природа активно оживає. Земля, яку вдосталь напоїла весняна волога, вкриваєть­ся густою травою. На пагорбах та узлісках з’являються перші весняні квіти — проліски та короліски. Птахи починають мостити гнізда. Дбайливі природолюби вивішують на деревах шпаківні, щоб допомогти птахам позбутися зай­вих клопотів. Нині, коли бракує старих дерев, у яких полюбляє оселятися лісове птаство, людсь­ка допомога особливо важлива.  Читати повністю »

За уявленнями наших пращурів, які розпочинали Новий рік весною, пробудження природи мало співпадати з початком новолітування. 18 березня починається весняний сонцеворот. Відтепер день стає довшим за ніч.

Перший річний місяць у наших пращурів мав чимало народних назв. Серед них відомі такі: капельник, зимобор, соковик, полютий, красовик, красний місяць та інші. Але найдавніша староукраїнська назва місяця була — сухий. Як вважають учені, це від того, що надто мало випадає опадів. Читати повністю »

Хоча другий місяць року і є найкоротшим серед зимових місяців, але він найпримхливі-ший. Справа в тім, що зима силкується втримати свої права, нагадуючи про себе частими завірюхами, снігопадами та морозами.

Це підтверджують і регіональні назви місяця: сніжень, лютень, крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, лежень Читати повністю »

Колись наші пращури Новий рік зустрічали весною. А з впровадженням християнства у Київській Русі 988 року новолітування перенесли на вересень. Згодом його почали відзначати в січні. Ця традиція збереглася й до сьогодні.

Українські назви місяців мають місцеве, тобто національне, походження. Крім того, в кожній етнографічній групі (Бойківщина, Гуцульщина) та географічній зоні Читати повністю »