Записи с меткой «значення»
Із джерел фразеології. НЕЗЛИМ ТИХИМ СЛОВОМ
Згадаймо невмирущі Кобзареві рядки «Заповіту»:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом. Читати повністю »
Із джерел фразеології. ЧЕСТЬ МУНДИРА
Ще в XIV—XV ст. у староукраїнській мові слово честь входило до сталих словосполучень: честь дати — «виявити належну пошану», честь учинити кому — «вшанувати когось, виявити пошану до когось», при честі зоставити кого — «реабілітувати когось, відкинути звинувачення, які плямують чиюсь честь», під честю, при честі — «без обману, чесно». І навпаки, честі не мати означало «бути знеславленим, зганьбленим». Читати повністю »
Із джерел фразеології. Скатертю дорога!
Тепер цей вислів означає різке побажання забиратися геть: за кимось не будуть жалкувати і обійдуться без нього. Наприклад: «— Не подобаються мої мисочки — скатертю доріжка! Аякже! Плакати буду за ним! — застрибав по хаті Данило Петрович…» (М. Стельмах); «— Нічого з ним не станеться,— заспокоював Кость.— До бурової степом добереться. Скатертю йому дорога» (І. Цюпа). Фразеологізм активно вживається не тільки в усному і художньому мовленні, а й у публіцистичному. Читати повністю »