Сосюру пам’ятають на Сумщині
…Високий, стрункий, з ясними карими очима, що завжди посміхались, — таким лишився Володимир Миколайович Сосюра в пам’яті тих, хто його знав. Співець народний, він не уявляв свого життя без тісного спілкування з трудящими.
Частим гостем поет був і на Сумщині, з якою Володимира Миколайовича єднали давні, міцні творчі зв’язки. Відомо, що саме в місті над Пслом побачила світ перша книга поета.
…Йшов 1921 рік. Демобілізувавшись з лав Червоної Армії, молодий поет Володимир Сосюра переїжджає до Харкова, стає слухачем Комуністичного університету імені Артема, водночас юнак пише нові поетичні твори.
І ось в кінці 1921 року в сумському відділенні Всеукраїнського державного видавництва вийшла з друку книга під назвою «Поезії», невідомого тоді поета-початківця Володимира Сосюри. Невеличка то була книжка — всього на 16 сторінок — видана скромним тиражем — три тисячі примірників. Однак їй судилося покласти початок багатьом наступним виданням творів поета.
Основну частину сумської збірки Володимира Сосюри склала щойно написана поема. Крім «Червоної зими», в «Поезіях» 1921 року були надруковані два вірші: «До нас!» і «О недаремно, ні!», які згодом увійшли до золотої скарбниці радянської класики.
Але чому перша збірка Володимира Сосюри з’явилася друком саме в Сумах? На це питання поки що точної відповіді немає. Однак можна зробити деякі припущення. Поява «Поезій», очевидно, була пов’язана з діяльністю видатного українського радянського письменника і драматурга Якова Андрійовича Мамонтова (1888— 1940).
Як відомо, значну частину свого життя Яків Мамонтов провів у рідному хуторі Стрілиця (нині село Шапошникове Сумського району) неподалік від Сум. На початку двадцятих років письменник очолював Сумську літературно — драматичну студію.
Після смерті Я.А.Мамонтова в його архівах був знайдений збірник «Сонце» з написом: «Дорогому Якову Андрійовичу Мамонтову на згадку про 1921 рік, «Шляхи мистецтва» і початківця з Донбасу. З любов’ю і пошаною. Ваш В.Сосюра, 11.ХІІ 1931 р.»
Це наштовхує на думку, що відомий на той час літератор Мамонтов, тісно зв’язаний з видавничими справами, міг порекомендувати Державному видавництву талановитого початківця, сприяти виходу в світ його збірки. Можливо, Яків Ан¬дрійович і порадив Сосюрі звернутись у справі видання першої книги саме до сумського відділення Всеукрдержвидаву.
В дарчому написі Мамонтову згадуються «Шляхи мистецтва». Який зв’язок між досить солідним на той час літературно-мистецьким журналом і молодим, нікому не відомим тоді, поетом? Справа ось в чому: вихід «Поезій» не зали¬шився, поза увагою тодішньої критики. Першим на книжку відгукнувся саме київський журнал «Шляхи мистецтва». В другому номері за 1921 рік була вміщена рецензія на збірку Володимира Сосюри. Цікаво те, що автором її був наш земляк з Лебедина Михайло Доленго (Клоков) — нині відомий український радянський поет. Відгук М. Доленга був невеличким — на сторінку, однак важив багато для молодого поета. Очевидно, саме цей номер журналу «Шляхи мистецтва» й мав на увазі поет, згадуючи далекий 1921 рік.
Ставши відомим поетом, Володимир Миколайович не забував Сум. Незадовго до війни, на початку 1939 року він знову побував тут. Зустрівся зі студентами Сумського державного педагогічного інституту, читав вірші робітникам заводу імені Фрунзе, завітав до працівників редакцій сумських газет. До речі, тоді, у 1939 році, поет взяв активну участь у випуску першого номера обласної молодіжної газети «Більшовицька молодь».
…Воєнні дороги восени 1943 року знову привели поета на Сумщину. Як кореспондент фронтової газети «За честь Батьківщини», Сосюра разом з іншими українськими літераторами: Андрієм Головком, Любомиром Дмитерком, Андрієм Малишком — не раз бував у визволених Сумах. Не заростали поетові стежки до Сум і в повоєнний час. Тут тривалий час жила його сестра Зінаїда Миколаївна.
Та не лише жителі обласного центру пам’ятають зустрічі з славетним поетом. Колгоспники Нижньої Сироватки, Червоного, Низів та багатьох інших міст і сіл області згадують теплими словами людину чистого серця, красивої душі, яка своїм натхненним словом знайшла шлях до сердець людських і залишилась в них назавжди.