Згадаймо «Фату Моргану»…

 Ще й досі проза М.Коцюбинського вважається в українській літературі вершиною, на яку, стосовно розкриття психології героїв, так званої густоти письма, мало хто з його наступників піднявся. Маловідомі сторінки його біографії, які стосуються нашого краю.

 Загальновідомо — із шкільних підручників — що події, про які читаємо у «Фаті моргані», М. Коцюбинський майже з фактологічною достовірністю переніс у книгу з тих, що відбувалися в селі Вихвостові на Чер­нігівщині. Нагадаймо: під час революції 1905 року, внаслідок антагонізму між група­ми селян, тут відбувся самосуд і кара на горло 15 бідних хліборобів. Чотирма роками пізніше родичі загиблих звернулися до суду, на якому, фактично, програли. На засіданні того судилища був присутній і М Коцюбинський, який використав матеріали «вихвостовської справи» при написанні другої частини «Фати моргани».
 Наскільки ж достовірні ці відомості в шкільних підручниках?
 Суд справді був — у Конотопі, тоді повітовому центрі Чернігівської губернії. М. Коцюбинський справді виїхав на його засідання — будучи вже хворим, у 1910 році, їхав залізницею із двома супутниками: Й Дроздовим — колегою письменника в статистичному бюро Черні­гівського земства, публіцистом і кореспон­дентом щоденної ліберальної газети «Киевская мысль» (пізніше в цій же газеті 18 квітня 1913 року Й. Дроздов надрукує стат­тю «Похорон М.М.Коцюбинського»), і адво­катом, котрий мав захищати позивачів М. Віхманом — пасинком Іллі Шрага, друга М. Коцюбинського, відомого діяча національ­но-визвольного руху, чернігівського адво­ката. Приїхавши на конотопський вокзал, найняли візника, поїхали в центр.
 Та на засіданні суду, супроти тверджен­ня шкільних підручників і розвідок про пись­менника, М. Коцюбинському побувати не вдалося: слухання справи було відкладено. «Але суд тоді не відбувся», — пише у своїх спогадах супутник М.Коцюбинського Й. Дроздов. Може, помилка? Ні. Про це лишив чітке свідчення і сам автор «Фати морга­ни». Маємо на увазі його листа до Євгена Чикаленка від 16 лютого 1910 року (лист до семитомника і шеститомника творів М. Ко­цюбинського включеним не був): «Високо­поважний та дорогий Євгене Харламповичу! Прос­тіть, що від­повідаю так пізно. Саме тоді, як діс­тав Вашого листа, виї­хав я був до Конотопа послухати цікаву судову справу-самосуд багатих селян восени 1905 року над бідними, що хотіли розділу землі, забито 15 чоловік. Процес надзвичайно цікавий, але так мені і не довелось ближче познайо¬митись з ним, бо справу одкладено. Тільки втомився у дорозі та кілька днів мусив лежати».
 Такі справжні факти. Але все ж тему «Конотоп і «Фата моргана» — применшувати не можна. І річ не лише у вихвостовській трагедії, яка розглядалася конотопським судом і якою так цікавився автор повісті, — є й інші цікаві моменти, на які не звертають уваги дослідники. Так, при написанні другої частини книги М.Коцюбинський кори¬стується журналом «Труды Вольного зкономического общества», де поміщалися і до¬кументи про селянські заворушення на Чернігівщині, дописи сільських кореспон¬дентів відділу статистики Чернігівського земства. В цих джерелах у центрі уваги були події не лише у Вихвостові, а й у Полівці — селі під Конотопом. Тут збунтува¬лися селяни і працівники ґуральні (як у «Фаті моргані»). Власті змушені були кинути на село каральні війська (як і в повісті). Немає сумніву, що і цей факт був відбитий у художньому творі письменника.
 Говорячи про зв’язки М. Коцюбинського із Сумщиною, неможливо не згадати його дружбу з Олександром Олесем. Близько зійшлися вони в 1909 році, коли поет переїхав до Києва і де часто бував Михайло Михайлович. Разом подорожували до Кар¬пат, підтримували і творчі, й ділові стосун¬ки. Чому ж М.Коцюбинський (який, за свідченням Є. Чикаленка, нелегко сходився з людьми) і О. Олесь (котрого в Києві бук¬вально роздирали охочі нав’язати дружбу) так швидко і назавжди знайшли спільну мову? Відповідь може бути лише одна: єдність обох митців у естетичних світоглядних позиціях. Порівняймо їхні свідчення в «Автобіографіях». М. Коцю¬бинський: «На вироблення мого літе¬ратурного смаку мали вплив найбільше письменники європейські (Золя, Стріндберг, Арне Гарбора, Кнут Гамсун, др.)». 0. Олесь: «Читав Байрона, Шеллі, Альфреда де Мюссе. Найсимпа-тичніше враження на мене робили Шоненгадер і Гауптман».
 Отож, як бачимо, обидва митці сформу¬валися на кращих зразках захід¬ноєвропейської літератури; робили все, аби й рідну літературу поставити врівень з нею. Й багато чого добилися: М. Коцюбинський став першим видатним прозаїком «єв¬ропейського психологічного стилю» (як пи¬сали тогочасні критики), О. Олесь закінчив справу, почату М Старицьким й Лесею Українкою: дав зразки поезії, де поєднано українську народну пісенність і європейську віршову традицію (сучасники небезпідставно порівнювали його з Г.Гейне). М. Коцюбинський дуже захоплювався творами О. Олеся. Їхній спільний товариш художник М. Жук у спогадах напише: «Муки, як руки, на струни поклала», згаду¬вав Михайло Михайлович слова з вірша Олеся. — Гарне місце, влучно сказано… казав він» Щирою любов’ю платив старшому товаришу й О.Олесь. Не можна спокійно читати його вірша «Над труною М. Коцюбинського».
 День ясний, прозорий,теплий
 Розцвіли квітки.
 Тихо, тихо спи, коханий,
 Ти вже сплів вінки.
 Цікава й ще одна нитка, що з’єднує М Ко¬цюбинського з нашим краєм. 1901 року по¬чинає працювати в Чернігівському стати¬стичному бюро український поет і прозаїк Микола Чернявський. Швидко зближується з М. Коцюбинським. А наступного року його посилають у містечко Вороніж (нині селище Шосткинського району) робити статистич¬ний опис цього населеного пункту «Поки¬нувши Чернігів і в йому теплу хату, згаду¬вав М. Чернявський, — жила зі мною моя сім’я. Ховались ми від лютих морозів у необмазанїй хатині воронізького мешканця Миколаєнка. Бідували страшенно. Коли б хто з нас захворів, то був би йому в пре¬славному Вороніжі, батьківщині славетного П.О. Куліша, без жодної медичної допомо¬ги, певний кінець».
М. Коцюбинський надсилає у Вороніж листи, заспокоює колегу, та, бачачи його становище, робить усе, аби вирвати М Чернявського назад, у Чернігів. Й коли той по¬вернувся, вони вдвох, разом з третім Б.Грінченком, заходилися готувати альманах на пошану пам’яті П. Куліша «Дубове листя». Зібрали кошти, надіслали листи до українських письменників. «Читали ми руко¬писи вкупі, — згадував М. Чернявський. Один читав, двоє слухало». Інколи заходи¬ла мова і про Вороніж — Кулішеву бать¬ківщину, Чернявський пригадував свої скрутні місяці, розповідав тепер про те з гумором. Альманах «Дубове листя» вийшов у Києві 1903 року. Це був перший факт широкого вшанування нашого земляка саме в такий спосіб. І доклав до того свою легку, талано¬виту руку й Михайло Коцюбинський.
ВИКОРИСТАНО МАТЕРІАЛИ САЙТУ   http://www.library-sumy.com/       (Сумська міська централізована бібліотечна система)

Оставить комментарий

Курси, вебінари, олімпіади. Портал «Всеосвіта».
Рубрики
2020-2021 н.р. 2021-2022 н.р. «Я- класний керівник». Без рубрики Говоримо українською... Готуємось до ЗНО Граматичні казки Дистанційне навчання Електронні книги для вчителів Карантин Корисні відео. Краєзнавство Сумщини Література 5 клас Література 6 клас Література 7 клас Література 8 клас Література 9 клас Література 10 клас Література 11 клас Літературний гурток Методична скринька Моє натхнення. Мої анімовані презентації (Відеоскрайбінг) Міжнародний конкурс імені П. Яцика НУШ На допомогу вчителю. Народознавство Олімпіада з української мови та літератури 7 клас Олімпіада з української мови та літератури 8 клас Поради батькам. Презентації до уроків. Підсумкові контрольні роботи 5 клас Різне Скарби фразеології Скарбничка народної мудрості. Творчі завдання Українська література Українська мова Українська мова 5 клас Українська мова 6 клас Українська мова 7 клас Українська мова 8 клас Українська мова 9 клас Українська мова 10 клас Українська мова 11 клас