Світлиця

Мета. Сформувати знання про «діаспору». «міграцію»; життєвий і творчий шлях Квітки Цісек; виховувати громадянську життєву позицію.

Обладнання. Мультимедійна, відео – презентація про Квітку Цісек.

Хід заходу:

Ми є! Були. І будем Ми!  Й Вітчизна наша з нами!

                                                                                                  Іван Багряний

          «Нашого цвіту —  по всьому світу». Хвилюючу глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомишся із дивовижними долями українців за кордоном, їхньою невтомною подвижницькою діяльністю. Ще зовсім недавно слово «діаспора» було мало не лайливим. Вважалося, що за рубежем живуть ті українці здебільшого, які зрадили Батьківщину. А виявилося, що живуть там українці складної долі, яким так само, як і нам, дорога Україна, які так,  як і ми, хочуть їй кращої долі.

Прослухайте уривок із поеми  Юрія Клена «Прокляті роки».

Блажен, хто гордо кинув рідний край

І з посохом в руці пішов шукати

На чужині незнаній дальній рай,

Куди веде його весна крилата.

Та тричі той блажен, який за чай

І хліб теж не схотів себе продати,

Але, минаючи т ропу розлук,

Зостався, щоб зазнати хресних мук…

В умовах української державності стало можливим вивчити реалії життя українців за кордоном.  Діа́спора  (грец. διασπορά — «розсіяння») — етнічна, в першу чергу релігійна (конфесійна) та мовно культурна спільнота або сукупність індивидів, які існують та зберігаються за межами свого материнського регіону, і котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. Поняття походить мовно з давньогрецької, але змістовно — з іудейської традиції (мається на увазі розсіяння євреїв по світу та існування компактними релігійно-етнічними громадами). В Європі це поняття стало набувати широко в ХІХ столітті.

Міграція – переселення народів у межах однієї країни або з однієї країни в іншу.

Імміграція  – в’їзд чужеземців до країни на постійне проживання.

Еміграція  – переселення із своєї Батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально- економічними, політичними або релігійними причинами.

Протягом ХХ століття мільйони українців покинули свої домівки в пошуках кращого життя на чужині.

Прослухайте вірш Олександра Олеся «Як пес голодний»

к пес голодний, кинутий і гнаний,

Блукаю я по вулицях чужих…

Сміється з мене жах, глузує, невблаганний,

З думок сполоханих моїх.

Сміється цілий світ… Мовчать спокійно ,друзі

Вмира без відгуку мій крик,

Іду кудись в сльозах, в ганьбі, в нарузі,

За роки я до всього звик.

А сни вночі, як яструби прокляті,

На частки душу рвуть… Встаю,

З кутка в куток ходжу у темряві по хаті

І втому, змучений ловлю.

Впаду, і ніжно тихий, дивний сон злітає:

Далеко все – і сльози, і ганьба…

Мене хтось піснею широкою стріває,

І квіти кидає захоплена юрба.

Що ж примусило їх в різні часи залишити рідну землю?

Перша хвиля: імміграція 1914 року.

Українці, що іммігрували перед першою світовою війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Для цього вони обирали один із двох можливих шляхів. Більшість прямувала до США, де влаштовувалася робітниками на шахтах і фабриках. Ці іммігранти, переважно молоді парубки, спочатку планували заробити гроші і повернутися додому. Але з часом життя здавалося більш привабливим,  і вони залишилися. А з приїздом жінок українок почали формуватися сім’ї. Так зростала українська громада за кордоном.

Друга хвиля: імміграція у міжвоєнний період. Вона була значно меншою, виїжджали в основному до США і Канади. Люди ставали вигнанцями через свої політичні переконання.

Третя хвиля: друга світова війна і «переміщені особи».

Після закінчення другої світової війни  на території Німеччини та Австрії перебувало понад 16 млн. іноземців – в’язнів, робітників, біженців. З них 2,3 млн. українців – в’язнів, молодь, силою вивезена до Німеччини. Частина повернулась, але багато залишилося. У 1945 році при ООН було створено агентство допомоги та реабілітації, що займалося долею цих людей. Цю категорію людей називали «переміщені особи». Протягом 1945- 47 років було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Бельгії, Латинської Америки та  ін.

Українська громада протягом усього періоду її проживання на американському континенті постійно демонструвала світові прагнення зберігати й розвивати національні традиції. Вона виявляла велику турботу про освіту українських дітей, вирішувала проблеми щодо відкриття шкіл, де діти змогли б вивчати українську мову, історію України, прилучатися до української культури.

Звучить вірш Олександра  Oлеся «О принесіть, як не надію».

О принесіть, як не надію,

То крихту рідної землі:

Я притулю до уст її

І так застигну, так зомлію…

Хоч кухоль з рідною водою!..

Я тільки очі напою,

До уст спрагнілих притулю,

Торкнусь душею вогняною.

Сьогодні актуальна тема Євромайдану. На попередніх заходах, які проводились у школі ви побачили, як закордон підтримує цю акцію, і тому ми не будемо зупинятися на цьому питанні, щоб не повторюватися.

Серед  емігрантів, які покинули Україну, були люди різних професій.

Зараз я хочу познайомити Вас із долею відомої співачки, емігрантки  Квітки Цісик..  Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року в Нью-Йоркському районі Квінзі, у сім’ї Іванни (дівоче прізвище — Лев) та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із Західної України.

Володимир Цісик, ще з дитинства навчав своїх доньок грати на скрипці та фортепіано. Так Квітка пізнала скрипку, коли їй було лише чотири роки. Марія, врешті, стала відомою піаністкою, була директором консерваторії у Сан-Франциско, вела майстер-класи у Карнегі-холі. Квітка ж, крім гри на скрипці в акомпануванні сестри Марії, опановувала сценічне мистецтво в Балетній Школі відомої балерини Роми Прийми-Богачевської (головна роль у балеті-казці «Попелюшка», 1967 рік; балетна сцена опери «Анна Ярославна» у Карнегі-Холі,1969 рік), співала в хорі, займалася вокалом . У хорі Квітка часто співала з маленьким Майклом Джексоном, майбутнім королем поп-музики . Крім того, займалась кінним спортом .

Дитячі й юнацькі роки Квітки Цісик проходили за звичними для української емігрантської родини школярсько-вишкільними заняттями. В буденні дні Квітка Цісик навчалася в американській стандартній школі, а по суботах прямувала до школи українознавства, куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв’язок з батьківщиною та українським людом. Крім того, більшість українського емігрантського юнацтва, мала за честь перебувати в рядах пластунів, де їх наставники продовжували виховувати та спрямовувати в любові до України. Які б заробітки не мала українська родина в еміграції, справою честі було відкласти кошти на літній табір для своєї дитини. Не була винятком й родина Цісиків. З 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї.

Після смерті батька (Володимир Цісик помер від інсульту в 1971 році, коли Квітці було сімнадцять) потреба заробляти на життя звернула молоду співачку з оперного шляху в світ джинґлу. Певний час вона виступала в клубах Нью-Йорку та не втомлювалась надавати свої записи продюсерам і рекламним агенціям для прослуховування; багато разів співала оригінальні мелодії Юрія Турчина для Радіо «Свобода» — записи робились під егідою Юрія Денисенка, який на той час працював ді-джеєм на радіостанці. Це, зрештою, принесло позитивні результати. В середині 1970-х Квітка відчайдушно увірвалася в світ реклами на телебаченні та радіо, де її чекала справжня американська слава.

Ще студенткою Квітка, взявши собі псевдонім Кейсі, не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях.

Неодноразово брала участь у комерційних проектах. За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпораціїABC, NBC, CBS, Burger King, McDonald’s, American Airlines та Delta Air Lines, Coca-Cola, Pepsi-Cola та інші. З початку1980-х вона стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США — рекламних мотивів для радіо й телебачення 1981 року Квітка записала для компанії «Ford Motor» рекламну пісню «Have You Driven a Ford Lately?». Відтоді й аж до смерті вона залишалася єдиним голосом цієї автомобільної компанії. 1987 року в компанії «Ford» підрахували, що загальна аудиторія Квітки склала понад 20 мільярдів слухачів — майже в чотири рази більше ніж населення Землі на той час. Це світовий рекорд для корпоративного соліста

1983 року Квітка разом з матір’ю відвідала Україну. Це був неафішований і перший (як і останній) раз, коли Квітка побувала в історичній батьківщині. На той час її пісні були в Україні заборонені. Цей візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях. Відтак і жодних концертів, жодних творчих зустрічей (лише пізніше, в жовтні1996 року, сестра Марія відвідала Україну з фортепіанними виступами та презентувала родину Цісиків на Міжнародному музичному фестивалі «Київ Музик Фест’96»).

Зараз ви маєте змогу подивитися інтерв’ю зі співачкою. ( Відео- Інтерв’ю)

Перший диск з українськими піснями «Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України») був записаний 1980 року. Прослухайте фрагмент пісні «Я піду в далекі гори», «Черемшина» (Відео).

Другий «Два кольори» у 1989 році. Прослухайте «Два кольори». «Рідна мати моя» (Відео).

Співачка планувала випустити третій український альбом з колисковими, але цьому, на жаль, не судилося статися — життя Квітки передчасно обірвалося.

1992 року у Квітки був діагностований рак. Почався довгий, болючий семирічний шлях терапії, а Квітка продовжила наполегливо працювати. Останній професійний джинґл вона наспівала за декілька місяців до смерті.

Останньою піснею, записаною Квіткою Цісик, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Згодом пісня стала символом трагічної долі самої співачки.  Зараз ви маєте можливість прослухати цей твір. (Відео)

29 березня 1998 року, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, Квітка згасла. Поминальні служби пройшли по обидві сторони Атлантики — 30 березня була проведена невелика приватна служба у Верхньому Вест-Сайді Мангеттена, 2 квітня панахида відбулася в каплиці на Аскольдовій могилі в Києві.

Слова подяки та суму пролунали від багатьох українських об’єднань, організацій з Канади та США         :

«Ти відродила в нас справжню любов до нашої української пісні.»
«Ти принесла нам радість, сум, спогади про наше дитинство та свою любов до України.»
«Ти торкнулася серця та душі українців у всьому світі.»

У березні 2013 року відбувся Вечір пам’яті Квітки Цісик. Благодійні внески витрачені на придбання маммографічногго обладнання, яке виявляє хворобу на ранніх стадіях.

Вірш «На чужині» Спиридона Черкасенка.

Про Україну ані чутки!

Живе? Умерла? Міцно спить?..

У серці гадом в’ються смутки,

Душа завмерла і мовчить;

Холодним болем отупіння

Ущерть налита голова,

І ринуть в пітьму безгоміння

Без сліду мислі і слова…

Де взять його отрути-зілля,

Заворожить гнітючий сум,

Розвіять чорне божевілля

Розбити долі наглий глум.

І в чарах тихої дрімоти

Згубити дійсності чуття,

Забути болі і гризоти

В міцних обіймах небуття!

О, краю мій, моє кохання!

Лани широкі, гір шпилі!

О сльози Рідної землі!..

Вас не забути до сконання!

Українці в діаспорі не тільки зберегли мову, традиції,  звичаї, мистецтво, а й в особі найталановитіших своїх представників розвинули українську літературу, культуру, наук.