Світлиця

Мета. Ознайомити учнів із злочинами і видами покарань серед неповнолітніх. Розкрити роль школи, сім’ї, громадськості у вихованні особистості школяра. Розвивати навички культурної поведінки. Виховувати почуття відповідальності за свої вчинки.

Обладнання:

1) фотомонтаж;

2) виставка нормативних докуметів;

3) виставка літератури;

4) висловлювання вчених на дану тему.

1. Наскільки людина перемагає страх, настільки вона людина.

2. «У страху більше зла, ніж у самому предметі, якого бояться».

3. «Великі нещастя не бувають тривалими, а дрібні не варті уваги».

4. «Ребенок, который переносит меньше оскорблений, вьірастает человеком, более сознающим своє достоинство».  Н. Г. Чернышевский

План проведення:

1. Психолого-педагогічна характеристика дитячих вчинків і поведінки.

2. Дитячі пустощі і забави, злочини.

3. Роль батьків, сім’ї у вирішенні проблеми.

4. Юридичні аспекти дитячої злочинності.

5. Висновки і поради.

Ведучий.

Нашу конференцію я хотіла б розпочати такою ситуацією.

…«Героїням» — чотирнадцять і п’ятнадцять. Як про це лаконічно розповідають матеріали міліції, під виглядом перепису учнів Галя і Люда обходили квартири у мікрорайоні. Результати цього «перепису» виявились дещо .несподіваними для окремих квартиронаймачів: в однієї громадянки, наприклад, зник ручний годинник «Ліра», що лежав на столику, з іншої квартири — нова кофтинка, з третьої — теж деякі речі жіночого туалету. Зви¬чайно, оперативні працівники міліції без особливих зусиль знайшли цих, з дозволу сказати, «прихильниць всеобучу» і ті речі, що зникли.

Дві звичайні дівчинки, з тих, яких називають важкими. Обидві росли без батьків. Щоправда, у Галі є вітчим, але, мабуть, невідомо, що краще: з ним чи без нього. Все домашнє життя — це пиятики, скандали, бійки. Де вже тут мамі та вітчиму думати про дочку — хоч би розібратись у своїх справах. І поки батьки сварилися та розбиралися у своїх стосунках, дочка почала пропускати уроки в школі, іноді ночувала не вдома, а у подруг, заглибилась у світ власних переживань. Вона захопилася хлопчиками в найгіршому розумінні цього слова. Почала приходити додому дуже пізно, а часом і зовсім не з’являлася,

У крадіжки Галя втяглася якось непомітно. Спочатку це були ручки, рукавички, дрібні гроші. На дрібниці ніхто не звертав уваги, а мама і вітчим на цілком виразні тривожні сигнали школи абсолютно не реагували — вони продовжували розбиратися у своїх стосунках. У дівчини з’явилась впевненість: їй усе минає! Крадіжка нового пальта з вішалки у школі. І знову мама не реа¬гує, мовчить. Наполегливість школи і спроби організувати виховну роботу з Галею мама зустрічає мовчазним пручанням. Вона сприймає все, як надмірну настирливість учителів. Якось приходить до школи із заявою на ім’я директора. У ній вона просить видати особову справу дочки у зв’язку з переїздом на нове місце проживання в інше місто, до дядька. Документи видали. Але, як показала перевірка, Галя нікуди не переїхала, а з відома матері просто кинула школу та байдикувала. І як фінал — квартирні крадіжки разом з подругою. До речі, і у подруги майже така ж доля. І зразу ж виникає питання.

Яку відповідальність несуть батьки за виховання дітей? Де і як виховується молодь? Коли і чому набувають підлітки тих вад, що жахають дорослих і примушують їх задумуватись над питанням: що відбудеться з дітьми, чому вони так різко змінили свою поведінку?

Підліток і злочин… Нібито несумісні поняття. Проте статистика свідчить: у середовищі неповнолітніх рік у рік посилюється криміногенна напруженість. В країні нині засуджено понад 100 тис. підлітків, 527 тис. взято на облік у міліції. На 10 тис. неповнолітніх припадає в середньому 129 правопорушень і злочинів. Є все: злісне хуліганство, бійки, грабежі, розбій, крадіжки, вбивства, ґвалтування.

Так що ж відбувається з нашими дітьми? Відбилися від рук? Потрапили в тенета злочинного світу? Чи вони просто такі, якими їх виховали батьки, усе суспільство?

На усі і ряд інших питань ми сьогодні всі повинні дати однозначну відповідь. Для цього на нашу конференцію ми запросили лікаря, психолога, юриста, представника громадськості.

Як ви вже зрозуміли, перше питання, яке виноситься на конференцію для обговорення:

1. Психолого-педагогічна характеристика дитячих вчинків і поведінки.

І тому я надаю слово психологу.

Психолог.

Бажаючи оцінити той або інший факт життєдіяльності людини, запитують: «Як він діяв?» або «Як він вчинив?». Точні відповіді на ці питання будуть різноманітними. На питання «Як він діяв?» відповідають: «Уміло» або «Неуміло». На питання «Як він вчинив?» -«Добре» або «Погано». Різниця у постановці подібних питань і у відповідях на них показують, що кожен факт життя людини може розглядатися як діяльність і як поведінка. І якщо для діяльності одиничним актом, своєрідною клітиною являється дія, то для поведінки такої одиниці є вчинок.

Вчинками своїми людина зустрічається з іншими людьми, у вчинках вона виражає своє особисте відношення до природи, людей, життєвих подій. Вчинок реалізує моральну спрямованість поведінки людини.

Вчинок — елементарна клітина поведінки людини — являє собою одиничний, відносно завершений акт поведінки, викликаний прямою або хибною, зовні причиною і проходить за певних обставин в конкретній ситуації.

Для педагога-психолога виключно важливого значення набуває той факт, що будь-який вчинок, минаючи його безпосередньо практичний результат, має результат виховний, тобто проводить до певних змін в особистості, яка здійснила вчинок, викликає наростання її морального, життєвого досвіду в цілому.

Чудово підмічено це в народній педагогіці. Крилатими словами стали:

«Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю».

Звичайно, вчинок вчинку не рівний. Одні вчинки в житті людей звичайні, інші — рівня подвигу. Але в будь-якому вчинкові, як в краплині води, відображається світ, проявляється характер людини, і будь-який вчинок залишає нехай менш помітний, але обов’язковий слід в особистості, яка його вчинила.

Ведучий.

Послухавши психолога, ви, напевно, будете згідні з тим, що дитина здійснює той чи інший вчинок з певних причин, що спонукають її до цього. Які ж це причини?

Психолог.

• Виховання дітей у неповній сім’ї.

• Матеріальна незабезпеченість дітей.

• Бажання прославитись.

• Прагнення повелівати, виявлення жорстокості.

• Прагнення самостійності.

Ведучий.

Дійсно, людина повинна судити про себе тільки по вчинках, а не по тому, що він про себе думає або говорить. А які ж дитячі пустощі існують серед неповнолітніх?

Юрист.

В перехідний період (12—16 років) людина ще довго залишається в становищі, коли вона «ні те, ні се» і— вже не дитина, але ще й не дорослий, не дівчина, але ще й не жінка, не хлопчик, але ще й не мужчина, не повністю залежний від дорослих і не повністю незалежний від них. У такий період нібито заново народжується особистість людини, формується світогляд, проявляються пізнавальні здібності, цікавість, самоаналіз, мудрування, «копання в собі», з різким вираженням реакції емансипації, прагнення до самостійності, звільнення від опіки батьків, вчителів, наставників. При цьому з’являється маса життєвих проблем, у тому числі невпевненість у собі, переживання власної малоцінності, нікчемності.

На мою думку, найпоширеніші серед підлітків майнові злочини. Так, у 1998 році група з 6 учнів середніх шкіл вчинила протягом 3 місяців у М.Львові п’ять крадіжок радіоприймачів і магнітофонів із автомашин, два пограбування і одне хуліганство. Мета — мати імпортну радіоапаратуру.

Далі слід відмітити, що найбільш згубно позначається алкоголізм на вихованні підростаючого покоління. Наприклад, обстеження у Києві групи підлітків, які за вчинення різних правопорушень перебували на обліку в інспекції в справах неповнолітніх, показало, що понад 40% з них вживали алкогольні напої.. Перебування у нетверезому стані стало вирішальною обста¬виною, яка зумовила вчинення ними правопорушень.

…Олегові 13 років. У нього є сестра Таня, на два роки менша свого брата. Якось вони прийшли в гості до своєї бабуні. Таня взялася господарювати, хотілося зробити для бабуні щось добре, а Олег у цей час залишився з бабунею, йому потрібно було з’ясувати з нею деякі питання. Його перше запитання було несподіваним для жінок похилого віку.

Олег прямо, без будь-яких вступів і підходів, запитав:

• . А чи правда, що в алкоголіків діти також народжуються алкоголіками? Я, бабуню, не хочу бути таким, як мій тато, він ніколи Майже не буває нормальним, з ним ні про що не можна поговорити, п’є. Дома нічого не робить як інші батьки, не піклується про нас, нічого доброго не робить. Мені соромно, що у мене такий батько. Я, бабуню, хочу сказати тобі під великим секретом, тільки, щоб ніхто не знай, — я не люблю свого батька.

Ведучий.

Вибачте, але я думаю, що тут нам доцільно запитати в лікаря. Чому підлітки вживають спиртні напої? Як це відображається на їх здоров’ї!?

Лікар.

П’янство — велика загальна біда. І миритися з нею далі ніяк не можна: дуже дорого вона нам обходиться. І небезпека життєвих традицій — ще і в тому, що їх засвоюють діти, починаючи з дошкільного і молодшого шкільного віку. За даними вчених, перше знайомство з алкоголем і формування позитивного відношення до їх вживання у більшості випадків (від 60 до 82%) проходить в сім’ї. А вже трохи пізніше, як правило, в підлітковому і юнацькому віці, діти починають самостійно реалізувати життєві традиції у своїй поведінці. В цьому випадку, як свідчать багато-чисельні дослідження, неповнолітнім, щоб стати алкоголіками, достатньо вживати спиртні напої не менше одного разу на тиждень протягом лише одного року. Доза алкоголю може бути при цьому відносно невелика, всього 100 г горілки або 200-300 г міцного вина.

Важливе завдання батьків — своєчасно розпізнати виникнення алкогольної тяги в окремих учнів. Не можна покладати всі надії на медичних працівників. Необхідно використовувати дані власного спостереження за діями, поведінкою неповнолітніх. На думку спеціалістів цю алкогольну тягу характеризують такі вчинки:

— сп’яніння не менше 4 раз протягом року;

— здійснення у нетверезому вигляді таких дій, яких даний неповнолітній ніколи не здійснював тверезим;

— необхідність випивки для того, щоб розважитись, відпочити.

Це основні, так би мовити вчинки, але той, хто підходить хоча б під один з цих пунктів, стоїть на небезпечному рубежі.

Ведучий.

Ми вам дякуємо. Але разом із алкоголізмом у нас розвивається і набуває дедалі більшого поширення ще одна біда — наркоманія. Причому, наркоманія серед неповнолітніх. В декількох словах я попрошу вас, щоб ви нам розповіли, хто з підлітків у найбільше вживає наркотичні речовини?

Лікар-нарколог.

Найбільше загрожує вживання наркотичних речовин дітям із так званої групи ризику. До цієї групи належать такі діти, які живуть в сім’ях алкоголіків, наркоманів; погано навчаються в школі, постійно конфліктують в школі і сім’ї, дружать з дітьми, які мають відхилення у поведінці, знаходяться в неблагополучних сім’ях, в тому числі неповних;

перенесли черепно-мозкові травми; нестримані, емоційно нестійкі.

І що слід відмітити, що проведені дослідження говорять про те, що більшість наркоманів почали вживати наркотики з 8 років. З кожним роком їх число зростає, але особливо інтенсивно — у віці 13—15 років.

Юрист.

Дійсно, але ще один з найбільш поширених і небезпечних злочинів — хуліганство, тобто навмисні дії особи, що грубо порушують порядок і виражають явну неповагу до суспільства.

Крім хуліганства, звичайно, серед підлітків трапляються і бійки, пограбування, ґвалтування і навіть вбивства.

Особливо чітко в злочинній поведінці неповнолітніх простежуються недоліки і упущення сімейного виховання. Адже сімейне виховання — складний і багатогранний процес, який базується на любові і взаємоповазі членів сім’ї. Позитивні наслідки такого впливу насамперед залежать від здорової атмосфери у сім’ї, від особистого прикладу батьків, правильного усвідомлення своїх прав і обов’язків.

На жаль, чимало батьків ще несумлінно виконують свої обов’язки, проявляють невміння, а подекуди і небажання виховувати дітей, своєю негідною поведінкою подають їм поганий приклад. На це зокрема вказує та обставина, що у переважній більшості обстежених сімей правопорушників батьки не контролювали використання вільного часу їхніми дітьми, дуже рідко спілкувалися з ними. У кожній шостій сім’ї між батьками відсутня згода щодо методів виховання дітей. І характерно, що дві третини злочинів неповнолітні вчинили у громадських місцях пізно ввечері або у нічний час, тобто саме тоді, коли вони мали бути вдома під наглядом дорослих членів сім’ї, оскільки перебування дітей і підлітків шкільного віку у громадських місцях після 22 години заборонено. При опитуванні більше половини батьків, діти яких вчинили злочини, визнали провину щодо неправильного виховання своїх дітей.

Як це часто трапляється з дітьми в найскладнішому — перехідному віці, пригода почалася з малого — з невинної, на перший погляд, гри в «пера». Збиралися на старому подвір’ї. Там у самому центра штабелів рейок і ящиків, накритих зверху фанерою та картоном, хлопці влаштували свій «штаб». Ні дощ, ні сніг не проникають крізь надійний дах. Та й від очей старших сховатися можна. Розмовляли про переглянуті фільми, обмінювалися марками. До цього сховища і прийшов одного разу Юрко Сич — нахабний хлопець, років на два старший за інших. Спочатку приглядався, грав з хлопцями в шашки. Потім перейшов на «пера». Нарешті — витяг карти. Сергій Колосов і не помітив, як опинився у Сича в боргу.

— Треба розраховуватись, — сказав той сердито і вимогли спіймавши Сергія біля виходу з школи. — Ти мені десятку винен.

— Поверну я тобі твою десятку, — насупився Колосов.

— Після дощику в четвер, — присвиснув Сичов. І., наблизившись до обличчя підлітка, відчеканив тоном, який не обіцяв нічого доброго: — Увечері не розрахуєшся — поговоримо іншому.

До вечора Сергій ходив сам не свій. Йому кілька разів хотілося кинутися до мами на роботу: вона чергувала в поліклініці і ніби якась невідома сила зупиняла підлітка: він боявся зробитися в очах друзів сосунком, маминим синочком. Ось тоді-то і згадав Сергій, що мати гроші на продукти зберігає в скриньці для білизни. «Візьму десятку, може і не помітить», — промайнула у підлітка думка. Перебравши кілька ключів, він відчинив скриньку. Грошей у ній не було. Але лежав годинник дядька Михайла, який нещодавно помер від тяжкої хвороби. Сергій машинально взяв годинник на долоню. «За чесну військову службу», — прочитав він вигравіруваний на кришці напис. «За чесну… — зненацька для самого себе повторив він, і фарба сорому залила обличчя. — А я що роблю?». Зачинивши скриньку, він рішуче накинув на себе пальто і попростував до мами в поліклініку.

Питання для обговорення;

1. Поясніть, чому хлопець опинився на грані злочину.
2. Як, на вашу думку, повинна вчинити мама, почувши розповідь сина?

(Відповідає представник громадськості}.

Ведучий.

Дійсно, характеризуючи недоліки сімейного виховання, видатний педагог А.С.Макаренко писав, що «наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, і сльози, це наша провина перед іншими людьми».

Питання для обговорення:

1.Ще таке злочин?

Злочин — передбачене кримінальним законом політичне діяння, що посягає на суспільний лад, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян. У кримінальному законодавстві розрізняють тяжкі злочини, особливо тяжкі і малозначні (ст. 7 КК України).

2. Що означає втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність? Втягнути неповнолітніх у злочинну діяльність — дії, що полягать у втягненні неповнолітніх у злочинну діяльність, заняття жебрацтвом, проституцією, азартними іграми, схиленні неповнолітніх до пияцтва та вживання наркотичних засобів, а також у використанні неповнолітніх для паразитичного існування (наприклад, за рахунок жебрацтва). Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність наступає тоді, коли винна особа досягла 18-річного віку (ст. 208 КК України).

3. Як застосовується виняткова міра покарання щодо неповнолітніх? Виняткова міра покарання (смертна кара) — передбачається законом лише за особливо тяжкі злочини; шпигунство, державну зраду, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, зґвалтування неповнолітньої та ін. До виняткової міри покарання не можуть бути засуджені особи, які не досягай до вчинення злочину 18-річного віку.

4. Де неповнолітні відбувають покарання за вчинені злочини? У більшості випадків неповнолітніх за вчинені злочини направляють у виховно-трудову колонію для неповнолітніх — це місце позбавлення волі, місце відбування покарання для осіб у віці від 14 до 18 років, засуджених за злочини.
5. Куди направляють лікуватись неповнолітніх, які хворі наркоманією? У лікувально-виховні профілакторії направляються працездатні неповнолітні у віці від 16 до 18 років хворі наркоманією, які ухиляються від обов’язкового лікування в лікувально-профілактичних закладах органів охорони здоров’я або продовжують після проходження такого лікування вживати наркотичні речовини.

Направлення в ЛВП проходить за постановою народного суду на термін від 6 місяців до 2-х років.

6. Що належить до наркотиків?

Наркотики — речовини, пристрасть до .вживання яких спричиняє психічні розлади та інші захворювання. До наркотиків належать: морфій, опіум, гашиш, героїн, промедол.

7. Які обов’язки у комісії в справах неповнолітніх?

Комісії в справах неповнолітніх — органи, які здійснюють охорону прав неповнолітніх, організують роботу по запобіганню безпритульності та правопорушень неповнолітніх, розглядають справи про правопорушення неповнолітніх та здійснюють контроль за умовами утримання та проведенням виховної роботи з неповнолітніми.

8. Яку ж кримінальну відповідальність несуть неповнолітні і за які злочини?

Статтею 10 КК України передбачено, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до здійснення злочину виповнилось 16 років. Особи, які здійснили злочин у віці від (4 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство (ст, 93—98), навмисне нанесення тілесних пошкоджень, які спричинили розлад здоров’я (ст. 101—104 і 106 ч. 1), зґвалтування (ст, 117), крадіжку (ст. 81. 86′, 140, 223 і 2292), пограбування (ст., 86, 861, 142, 223 ч. 2 і 2292 ч. 3), розбій (ст. 86, 861, 142, 223 ч..2 і 2292 ч. 3), злісне або особливо злісне хуліганство (ст. 206 ч. 2 ІЗ) та ін.

9. Яка система правового виховання повинна бути у школі?

У кожній школі є діти, котрі складають групу ризику, важковиховувані. Не обов’язково, щоб у сім’ях таких дітей були нестерпні умови для життя, Буває, що і вчителі, не знаючи особистості, «тиснуть», ставлячи по 8 двійок, а потім ніяк не можуть знайти з такими дітьми спільної мови,

Класний керівник, педагог-організатор, вихователь, з’ясовуючи причини, які заставили дитину стати на шлях непокори дорослим, подають прізвища їх для внутрішкільного обліку психолога. Психолог заводить так звані картки на кожного, занотовує зміст проведеної з ними роботи; бесіди, переконання, аргументи, елементи психоемоційного тренінгу, корекційні бесіди, по методиці референтної особи, визначає коло людей, які найбільш здатні вплинути на того чи іншого учня. Разом з педагогами психолог складає акти обстеження сім’ї, характеристику пізнавальної особистісної сфери дитини.

Ведучий.

Ось і підходить до кінця наша конференція, на якій ми обговорювали важливі питання, що стосуються двох таких несумісних понять:

дитина і злочин. Дійсно, пияцтво, алкоголізм, наркоманія — це обставини, які пов’язані зі злочинністю і правопорушеннями, Адже більше половини всіх злочинів скоюється в стані сп’яніння, а хуліганство і навмисні посягання на особу і майно вчинюються переважно особами в стані сп’яніння, що найбільше жахає, так це те, що неповнолітні опиняються в цих тенетах, Чи є вихід з даного становища?

На мою думку, вихід є. Адже вирішення проблеми пияцтва, алкоголізму і наркоманії — справа не кількох днів чи місяців. 1 тільки в комплексі з іншими проблемами духовної сфери буде вирішена і ця проблема.

А попередження правопорушень і злочинів — складна, багатогранна і відповідальна діяльність, в якій повинні брати участь не лише правоохоронні органи, а й ми всі, педагоги, вихователі, громадськість. Результати цієї діяльності залежать від наших особистих якостей, професійної підготовленості, загального рівня культури. При цьому знання основ кримінології, педагогіки і особливо психології — обов’язкове. Той, хто займається профілактичною діяльністю, повинен будувати її з урахуванням соціальних, соціально-психологічних та індивідуально-психологічних особливостей правопорушників або тих, хто перебуває на межі скоєння злочину. Належне здійснення попереджувальних заходів — гарантія зниження, а пізніше і викоренення злочинів і правопорушень у цілому.

І закінчити мені нашу конференцію хотілося б листом старшокласниці з м. Києва, яка опинилася вже за межею, коли потрібно нести кримінальну відповідальність. Ці слова, звернені до всіх нас, сьогодні присутніх. Дівчина пише: «…Таких, як я, вже ніколи не переробиш, а ось ті, хто менший, їх не втрачайте. Придивіться до своїх дітей, допоможіть їм! Вони чекають на вашу допомогу, любов, на ваше спілкування і ваші поради».

То ж давайте будемо дбати про наших дітей, адже їх майбутнє у наших руках.