Світлиця

МЕТА: виховувати в учнів інтерес до чистоти і акуратності,зовнішнього вигляду;допомогти усвідомити учням,що чистота — запорука здоров’ю.

Всі ми добре розуміємо,що гігієнічне навчання і виховання не може здійснюватися лише в школі. Воно здійснюється з використанням комплексу шляхів,методів і засобів впливу одночасно через сім’ю,школу,медичні та соціальні установи, установи культури.
Сказавши простіше,це означає — що лише при взаєморозумінні вчителя,учня,батьків,можливо досягти певного результату. І лише певними зусиллями цей ланцюжок допоможе дитині здобути не лише гігієнічне виховання.

Гігієнічне навчання в дітей виховується з ранніх літ. Підтримання чистоти шкіри і волосся,гігієни порожнини рота,звички до проведення ранкової гімнастики,дотримання чистоти і акуратності в одязі,порядку в кімнаті,в шафах з книжками.

Надалі в дітей все це перетворюються в постійну звичку — мити руки і ноги,чистити зуби,акуратно вдягатися.

Це все повинно вкорінитися в дитячій психиці і сприйматися як нагальна потреба.І це може стати кращим захистом від багатьох хвороб. Виховання сприяє соціалізації дитини в реальному світі і являє собою один із шляхів її здійснення. Це ключовий, основний елемент соціалізації, так як саме виховання дає можливість дитині швидше освоїти комплекс найбільш значимих для суспільства цінностей і норм.
Санітарно-гігієнічне виховання учнів – одна з найважливіших ланок виховання дітей, що передбачає систематичний цілеспрямований вплив на формування особистості людини. Його завданням є виховання потреби боротися за зміцнення не тільки власного здоров’я, а й здоров’я колективу.

Гігієнічне виховання – сукупність заходів направлених на прививання населенню гігієнічних навиків, виховання правильного ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих.
Гігієна — медична наука, що вивчає вплив навколишнього середовища та виробничої діяльності на здоров’я людини і розробляє оптимальні, науково-обгрунтовані вимоги до умов життя та праці населення.

Культурпо-гігієнічні навики — це важлива складова части­на культури поведінки. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин.

Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя…

Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найваж­ливішу роль в охороні їх здоров’я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотриман­ня дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки зале­жить не тільки їх здоров’я, але й здоров’я інших дітей і дорослих. Під час повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб дотримання правил особистої гігієни стало для них природ­ним, а гігієнічні навички з часом постійно удосконалювалися.
Гігієнічне виховання і на­вчання нерозривно пов’язані з вихованням культурної поведінки.
Ще одна важлива умова — єдність вимог зі сторони дорослих.
Перехід навичок у звички досягається систематичним повто­ренням їх в однакових або схожих умовах.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНО-ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК У СІМ’Ї

Прищеплення гігієнічних правил досягає мети, якщо підкріп­люється особистим прикладом батьків та інших членів сім’ї. Ди­тину потрібно так виховати, щоб гігієнічні процедури стали для неї внутрішньою потребою. Поняття «особиста гігієна» містить турботу про чистоту тіла, ліжка, одягу і взуття, дотримання ре­жиму дня, а також гігієну сну, відпочинку, їжі.
Виникнення і розвиток гігієни закономірно пов’язані з тим,що суспільству потрібні фізично і морально здорові люди з великою тривалістю життя й високою працездатністю.