Краса рідної мови.
Мета. Ознайомити учнів з історією розвитку української мови, вчити правильно і бережливо ставитися до неї; виховувати почуття ніжності шани, любові і поваги до рідного слова.
Обладнання: портрети видатних поетів і письменників, українська хата (плакат), тин, вислови про мову, рушники.
Девіз: Без добре виробленої рідної мови нема всенародної свідомості, без такої свідомості нема нації, а без свідомої нації нема державності.
І. Огієнко.
(Ведучі в українських костюмах)
1-ий ведучий
Добрий день шановні гості! Бачимо, що сей народ є жданий нами.
2-ий ведучий
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов¢ю і миром.
Прийміть коровай наш із жита – пшениці
Ласкаво просимо до світлиці.
3- ий ведучий
Хай вам щастя – доля буде,
Не на день і на рік,
А на довгий – довгий вік.
(Ведучі вручають коровай, прикрашений калиною, гостям.)
(Танок “Українська полька” (виконують учні).)
1 – ий ведучий. Кожному у дар дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні – мовою жестів, інші – мовою звуків. Лише нам, людям, було подаровано можливість спілкуватися за допомогою мови.
2 – ий ведучий. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.
3 – ий ведучий. Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна. Наша мова прерасна і барвиста, наче дощова веселка’ Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою.
1 – ий ведучий. Нація без держави є неповна і незакінчена, нація без власної мови існувати не може. Бо мова – це душа народу. Якщо забувається мова, то народ, який користується цією мовою, зникає, але не фізично, а морально.
2 – ий ведучий. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, велика ніжність.
Я знаю – мова мамина свята,
В ній вічний, незнищенний дух свободи.
ЇЇ плекали душі і вуста
Мільярдів. Це – жива душа народу.
Її зневажить – зрадити народ,
Котрий до сонця зводився крізь муки,
Це забруднити плеса чистих вод,
Це потоптати материнські руки,
Які нас від напасті берегли,
Останню крихту хліба віддавали,
Щоб ми нівроку дужими були,
Й матусинних пісень не забували.
Зневажить мову мамину біда.
Котра пустими робить наші душі.
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
Зневажить мову – зрадити себе
(А зрадників хто може поважати?),
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мати.
Звучить “Пісня про українців”, муз. Т. Кукурудзи, сл. В. Баранова.
3 – ий ведучий. Слово має велику магічну та рушійну силу: “Вітер гори руйнує, а слово народи підіймає”.
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих – рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
1 – ий ведучий. Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом.
Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду.
2 – ий ведучий. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію, одухотворити. Розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози. Породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі.
3 – ий ведучий. Мірилом ставлення до своєї держави є в першу чергу ставлення до мови. Через мову пізнається людина, виявляться її моральне обличчя, духовність – “Убога мова – убогі думки”, “Чим багатша думка, тим багатша мова”. У мові думки і мрії наших предків про волю, про щастя, боротьба і звитяга, їхнє одвічне працелюбство і мрійлива душа. Це неповторна мова Шевченка і Франка, Лесі Українки, Тичини і Сосюри, Рильського і Малишка, Стуса і Симоненка:
Живе поезія у мові, якої мати вчила нас,
У гніві, в посмішці, в любові,
В красі звичайній без прикрас.
Вона не тільки мрії срібні,
А й праця, й радощі зусиль.
Вода й повітря, хліб і сіль!
1 – ий ведучий. Українська мова живе в прекрасних піснях нашого народу, в яких оживає доля, мрії, гордість, краса.
Звучить українська народна пісня.
2 – ий ведучий. Народні традиції, пісні передали нам у спадок наші діди і батьки. А наше з вами завдання – передати їх нащадкам.
3 – ий ведучий. Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. В народу не має більшого скарбу, як його мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. Тому намагаємось говорити до ближніх теплі слова, сіяти в серця людей все добре і розумне.
1 – ий ведучий. Ми є носіями української мови, всього того багатства, яке дісталося нам від минулих поколінь. Наше завдання – берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати і щиро любити.
2 – ий ведучий. Коли забув ти рідну мову,
Яка б та мова не була,
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до тла.
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря діамантів – це мова моя,
Це мова моєї Вкраїни.
То матері мова. Я звуки твої
Люблю,наче очі дитини…
О мова чудова! Хто любить її,
Той любить свою Україну!
(Звучить пісня “Наша мова”(темп вальсу). Співає вчитель.)
Тепла, як сонячна днина,
Добра, неначе весна,
Мова віків України,
Казка її чарівна,
Мова – усміхнена квітка,
Радість весела, дзвінка.
Гарна, як небо улітку,
Ніжна, як пісня струнка,
Мова – джерельна криниця,
Райдужно – сонячний цвіт,
Це українська зірниця,
Що зачаровує світ.
3 – ий ведучий. Тож любімо рідну мову, дбаймо про мовну культуру, бо наша мова – це наша релігія, наша держава, наша минувшина, наша надія, наше майбутнє. Бо наша мова – це ми, українці – добрий, чесний, працьовитий народ.
- Як ще називають мову у вірші Д. Каноненка «Рідна мова»
а) зоряна;
*б) барвінкова;
в) росяна.
- Наша мова солов’їна, прекрасна,, вічна, вона – «жива вода». Про це заявляє Адаменко М. У вірші «Світ поезій»
а) чиста вода;
б) прісна вода;
*в) жива вода.
- «Той не кохав, хто зразу не закохувався»
*а) Шекспіра;
б) Стенделя;
в) Симоненка.
- Скільки валентинок відсилають 14 лютого у Великобританії
*а) 19 млн.;
б) 14 млн.;
в) 16 млн.
5.Продовжіть прислів’я: “Вітер гори руйнує, а слово …” (народи руйнує), “Чим багатша думка, тим …” ( багатша мова).
6.Чи можемо ми сказати, що мова – це наша релігія, наша держава, наша минувшина, наша надія, наше майбутнє? Відповідь поясніть.
7.Що клали у купіль дитини? (у деяких областях України першу купіль робили з чистої води, частіше з відвару вівса, “щоб був багатий і плідний, як овес” . У купіль дівчинки клали ромашку, і любисток, калину і гілочку вишні. У купелі хлопчика була гілочка дуба щоб був сильним, і барвінок — щоб довго жив).
8.Що дарували кум і кума на хрестини? (кум дарував гроші, кума — крижму).
9.Що потрібно сказати людині, якій ви телефонуєте вперше? (якщо ви телефонуєте незнайомій людині вперше, треба сказати, хто дав вам її номер телефону).
- Хто має завершувати телефонну розмову? (завершувати розмову має той, хто зателефонував).
11.З яких слів не можна розпочинати розмову тому, хто телефонує? (неприпустимо тому, хто телефонує, починати розмову із запитань: “Хто це?”, “Хто біля телефону?”).
12Який виконували обряд, коли народжувалася дитина? ( робили своєрідні мітки, кожна така позначка символізувала поповнення роду. Нічого не можна було позичати два тижні після народження. Коли народжувалася дитина, перш за все засвічували свічку, яку баба-повитуха мала перехрестити, а потім всю ніч коло неї сидіти. Дівчинку загортали в жіночу сорочку, а хлопчика — у чоловічу).