Із джерел фразеології. КЛАСТИ ЗУБИ НА ПОЛИЦЮ

Вислів класти зуби на полицю здавна побутує в українській мові. В збірнику М. Номиса, наприклад, він зафіксований був понад сто років тому (на Харківщині) вже в скороченому, характерному для розмовної мови варіанті — зуби на полицю («ждать і голодувать»)1. Досить широко вживається він і сучасними українськими письменниками, причому також нерідко, або з подібним пропущенням дієслова, або з варіюванням компонентів: зуби на поличку, класти зуби на полку, скласти зуби на полицю або зуби на мисник покласти: «Першого року третина поля лишалася незасіяною. Зимою зуби на поличку!,.» (В. С. Бабляк); «З шамовкою теж не краще. Як трапиться багажик якийсь до звощика кому однести— маєш. А ще от корзини, буває, спекулянткам на базар тириш. Ну й поїм. А ні — клади зуби на полку!» (А. В. Головко); «Аби серед зими Не скласти, зуби на полицю. Зійшлись поговорити про корми Представники звірів і птиці» (А. Косматенко); «Доводиться нашим шанхаївкам, (приміське робітниче селище з примітивними дощаними будиночками) і цим промишляти [брати квартирантів)… Голод—Не тітка; зуби на мисник не покладеш» (Ф. Бурлака).         

X. М. Удовиченко, із словників якого взято ілюстрації, наводить значення цього звороту: «голодувати, не мати чого їсти»; «голодувати, не мати харчів» .

.Кожний, хто вживає цей вираз, сприймає його як зворот, побудований на жартівливому образі «відкладання» під час голоду зубів, що виявляються непотрібними.

Не випадково в одному із своїх оповідань А. П. Чехов саме цей образ загострює до найбільшої відточеності: «Якщо я помру раніше, ніж Ви, то шафу, будь ласка, віддайте моїм прямим спадкоємцям, які на її полиці покладують свої зуби». Таке обігрування прямо перегукується з одним з наведених українських варіантів — зуби на мисник покласти.

Так пояснюють етимологію звороту  деякі лінгвісти. Розглядаючи білоруський вираз зуби на паліцу класці, І. Я. Лепешев, наприклад, підкреслює, що в основі фразеологізму лежить «влучний гіперболічний образ, мотивований практичним, жартівливо забарвленим міркуванням: якщо нема чого їсти, то й немає роботи зубам, а тому хоч клади їх на полицю».

Серед істориків слов’янської фразеології, однак, таке сприйняття нашого звороту звичайно вважається народноетимологічним, вторинним. Відомий збирач і коментатор російської, ідіоматики М. І. Міхельсон вважав, що в звороті зубьі на полку положить («голодувати») спершу мали на увазі не людські зуби, а зуб’я пристрою для розчісування пряжі. Логіка розвитку переносного значення, на його думку, така: «Зуби (зуб’я) кладуть на полицю, коли прясти нічого, роботи нема — голодувати доводиться». Слідом за ним і сучасні фразеологи вбачають у цьому виразі не жарт, а відображення цілком реальної суворої необхідності в минулому заробляти прядінням і ткацтвом кошти на життя.

Автор популярних мовознавчих книжок Е. Р. Вартаньян пише: «Пригадайте, що зуби, або зуб’я, мають також пила, граблі, вили, гребінь— між іншим, необхідна річ для кожної пряхи. Є робота — шматок хліба забезпечений, немає — клади зуби на полицю і голодуй».

Приблизно в такому ж ключі розкриває внутрішній зміст російського звороту й споріднених з ним українського класти зуби на полицю та білоруського зуби на паліцу класці В. І. Коваль. Відкидаючи версію І. Я. Лепешева про жартівливий характер утворення цього виразу, він навіть намагається уточнити, про які конкретно зуб’я тут ідеться, наводячи російське діалектне слово зубье, яке означає «частину ткацького верстата, деталь берда, що складається з дерев’яних тонких пластин». При цьому В. І. Коваль «прив’язує» своє мотивування до конкретного сезону. «Можна припустити,— пише він,— що зуби (зуб’я), які служили для прядіння восени і взимку, ставали непотрібними навесні, коли закінчувався запас сировини. Цей час збігався з нелегкою частиною року, коли запаси продуктів були в основному витрачені». Таке припущення, на його думку, можна підкріпити й мовними даними — передусім лексичними варіантами звороту в російських говірках: зуби на спинку повесить— «голодувати, бідувати», де спинка — «загострена паличка, тичинка», зуби на гвоздь — «голодувати, бідувати» і зуби на полку сложить — «нічого їсти». «Спроба осмислити внутрішню форму цих фразеологічних одиниць,— підкреслює В. І. Коваль,— наштовхує на думку про те, що в цьому разі йдеться скоріше про якісь окремі предмети, а не про орган у роті, за допомогою якого відкусують і розжовують їжу». Таким чином, зворот класти зуби на полицю начебто утворився синтаксико-фразеологічним способом внаслідок метонімічного (на основі суміжності явищ) переосмислення вільного словосполучення, в якому вихідний «виробничий» образ утратив тепер свою актуальність.

Яка ж з двох, етимологій може бути визнана правильною?

Щоб відповісти на це запитання, треба ще раз уважно вивчити всі мовні факти, якими аргументується гіпотеза М. І. Міхельсона і його послідовників.

По-перше, впадає у вічі, що «виробниче» трактування спирається на дещо узагальнене значення слів зуби, зуб’я. Не випадково В. І. Коваль не знаходить для цих слів самостійного значення «чесалка пряжі», на яке посилається М. І. Міхельсон, а Е. Р. Вартаньян змушений апелювати до зуб’їв на пилах, граблях і гребінці, а не до конкретного найменування інструмента пряхи. В. І. Коваль, правда, знаходить у російських діалектах слово зубье — «частина ткацького верстата, деталь берда, що складається з дерев’яних тонких пластин, укріплених двома поперечними планками», яке начебто наближує до нашого фразеологічного образу. Однак частина ткацького верстата — це все ж не окрема чесалка для пряжі. Причому відомо, що цю частину не знімають навесні, коли сезонне, зимове прядіння припиняється, і тому відкладати її окремо на полицю не було потреби: якщо припиняється робота на ткацькому верстаті, то, природно, пересувається в зручне місце весь верстат, а не окремі його частини.

По-друге, «виробнича» версія не витримує критики і з погляду лінгвогеографії. Показово, що слово зубье, на яке, здавалося б, можна було б спертися для її аргументації,— вузький діалектизм: воно зафіксоване лише у вятських говорах російської мови9, тоді як зворот класти зуби на полицю дуже поширений у всіх східнослов’янських мовах. Не випадково слово зубье не фіксують ні українські, ні білоруські словники, а українське зуб хоча й означає різні «час’тини снаряда», але не прядильного, а зубці колеса, рубля для катання білизни, зуб борони, рала і под. Важко повірити, щоб слово, образ якого є основою виразу, було поширене лише в одній з російських говірок, тоді як сам вираз виходив далеко за її межі.

Більше того, з огляду на поширеність зворот про зуби на полиці можна сміливо назвати загальнослов’янським, оскільки він відомий також і південнослов’янським, і західнослов’янським мовам.

Подібні звороти є і в сусідніх балтійських мовах. Наприклад, у складі латиського прислів’я (буквально: «клади руки на коліна, віщай зуби на гак») неважко побачити аналогію до російського коли жить без толку, клади зуби на полку. Тут, правда, зуби кладуть не на полицю, а вішають на гак. Але, як ми бачили в діалектних варіантах звороту, наведених В. І. Ковалем, заміна полиці на гак або цвях цілком можлива.

По-третє, саме такі лексичні заміни слова полиця в цілому ряді слов’янських виразів показують, що тут ідеться саме про людські зуби в жартівливому переосмисленні, а не про зуб’я чесалки для пряжі. Дуже показовим є слово мисник в українському варіанті зуби на мисник покласти, який уже наводився вище. Адже мисник — це полиця для посуду, або посудна шафа, буфет, і класти саме на таку полицю або в таку шафу інструмент для чесання пряжі навряд чи логічно. Та й вішати гребінь на цвях або дерев’яну спичку на стіні теж незручно: навряд чи такий гребінь довго втримається лише на одному штирку. Разом з тим образ саме такої «вішалки» для зубів (у жартівливому варіанті — людської щелепи) широко відтворюється в слов’янських мовах і діалектах. Крім вятського зуби на спичку повесить, пермського зуби на спичку свесить і ленінградсько-калінінського зуби на гвоздь повесить («голодувати, бідувати»), можна навести сербохорватський (буквально: «покласти, повісити зуби на цвях») і польський (буквально: «він поклав зуби на жердину», «хоч зуби на стіл поклади», «поклади зуби на кілочок», «повісь зуби на кілочок») вирази. Близький до цього за образом діалектний німецький вираз (буквально: «повісити зуби (щелепу) на дрова»). Пор. польський (буквально: «хоч зуби в стіну вбий») і німецький (буквально: «кинути зуби в стіну») вислови, які також вживаються як фразеологічна — причому жартівлива — характеристика голодування, бідування.

Четвертий аргумент проти «виробничого» тлумачення — постійне повторення розглядуваного звороту з допустовим сполучником хоч.  На це звернув увагу І. Я. Лепешев, який підкреслив, що форма звороту Хоць зуби на паліцу кладзі й була первісною в білоруській мові, і лише потім його почали вживати без сполучника. Це, справді, підтверджується даними народної мови. З погляду мовленнєвої логіки це «хоч» виправдане тільки в тому разі, якщо тут ідеться про жартівливе вживання слова зуби, тому що «виробнича» версія припускає лише просту констатацію факту.

Нарешті, на користь жартівливого осмислення цієї приказки свідчить і цілий ряд зворотів, де зуби обігруються саме за каламбурним принципом. Так, укр. зуби надворі тримає характеризує «облесного, фальшивого чоловіка, що все любить вишкіряти зуби», ходім зуби пополоскати означає «ходім випити по чарці горілки», єдиним зубом треба їсти — «ощадна, скупа їда», і в мене зуби не на продаж — «і я зумію покористуватися ними, допімнуся свого права», найдут сі зуби на мій хліб — «на моє добро знайдуться охочі, що поживуть його», хто дасть зуби, дасть і хліб до губи і т. ін. В інших слов’янських мовах та діалектах також можна знайти немало жартівливих виразів, пов’язаних із зубами як «інструментом для прийняття їжі».

Образ знятих і покладених на полицю або почеплених на цвях зубів — яскравий символ голоду. Вираз класти зуби на полицю — один із найпоширеніших у слов’янських мовах, зокрема — в українській.

Оставить комментарий

Рубрики
2020-2021 н.р. 2021-2022 н.р. «Я- класний керівник». Інклюзивне навчання Без рубрики Говоримо українською... Готуємось до ЗНО Граматичні казки Дистанційне навчання Електронні книги для вчителів Карантин Корисні відео. Краєзнавство Сумщини Література 5 клас Література 6 клас Література 7 клас Література 8 клас Література 9 клас Література 10 клас Література 11 клас Методична скринька Моє натхнення. Мої анімовані презентації (Відеоскрайбінг) Міжнародний конкурс імені П. Яцика НУШ На допомогу вчителю. Народознавство Олімпіада з української мови та літератури 7 клас Олімпіада з української мови та літератури 8 клас Поради батькам. Презентації до уроків. Підсумкові контрольні роботи 5 клас Різне Скарби фразеології Скарбничка народної мудрості. Творчі завдання Українська література Українська мова Українська мова 5 клас Українська мова 6 клас Українська мова 7 клас Українська мова 8 клас Українська мова 9 клас Українська мова 10 клас Українська мова 11 клас