Світлиця

Казка
Зла цариця Помилиця
З царства грубих помилок
На відмінників так злиться,
Що вже схудла, як кілок!
В зошити до учнів лізе,       
Запускає помилки.
Завітала і до Лізи,
Бачить: буквочки стрункі.
Зла цариця Помилиця
Прошептала щось — і враз
Захворіло слово «вчиться»,
Щось зробилось негаразд.
Плаче, стогне: «Я не «вчиця»»!
Лізо, вилікуй мене!
Чи надовго ще лишиться
Це становище сумне?».
Ліза слово прочитала:
«Що за «вчиця»»?! От так раз!».
Швидко все переписала, *
Стало — «вчиться». Все гаразд!
Помилиця розізлилась,
Влізла в зошит до Сашка.
В нім такі слова з’явились
Дивні: «піря» і «лехка»!
Стали плакати, ридати,
Стали кликати Сашка:

«Доки будемо страждати?

Що ж це за біда така?!».

Прочитав Сашко і вставив

Вмить апостроф після «р».

«Піря» словом «пір’я» стало,

А «легка» — із «г» тепер!

Помилиця в зошит Тоні

Пре нахабно, без стида.

«Математика» і «тонна»

Захворіли. От біда!

«Матиматика» і «тона» —

Ці скалічені слова

Хутко виправила Тоня!

Помилиця, ледь жива,

Схудла від невдач, зів’яла

І суха, немов кілок,

Геть пішла-пошкандибала

В Царство грубих помилок.

Чи здалася-Помилиця,

Чи повернеться вона?

Та для тих, хто добре вчиться,

Помилиия не страшна!