Світлиця

Казка

Жили в країні граматичній,

Морфологічно-фонетичній

Брати-відмінки. Називний

(Він був між ними головний),       

Завжди предмети називав.

Про кожен з них хто? що? питав.

Ось так: це хто? — їжак, лисиця,

Це що? — Машина, паляниця.

А це хто? — Дівчинка, школяр.

А це Що? — Квітка, календар.

Відмінок другий — Родовий,

Був роботящий, діловий.

Всіх роду-племені питав,

Тому і назву цю дістав.

— Ти роду-племені якого?
Ніде не обійтись без нього!
Кого, чого,— питав,— немає?
Дороги, зайця чи трамвая?
Капусти, сала чи пшона?
Зозулі, півня чи зерна?
Давальний — щедрий був відмінок.
Кому? Чому? — усіх питав.
Ведмедю, бегемоту, півню,
Землі, повітрю — всім давав!

І ранку світлому, і ночі,
Давав і братові охоче.

Усе, що мав, усім давав,

Тому і назву цю дістав.

Знахідним брат четвертий звався.

Знайшов кульбабу й здивувався:

— Що я знайшов? Весну-красну!
А ще кого? Бджолу, осу,
Ведмедя, зайця І лисичку,
Знайшов метелика й синичку.
Орудний гордовито ходить,
Пишається. Скажи, ким, чим?

Собою, розумом, народом!

І ми пишатись будем ним,

Сім’єю, школою і містом,

Цукерками, ізюмом, тістом,

Коровою, котом, конем,

І ранком, і чудовим днем!

Місцевий вказує на місце.

На кому чи на чому? Де?

На морі, на землі, на річці,

У полі чи у лісі йде,

Мчить на машині, на коні,

У літаку або в човні,

В душі, у думці, уві сні,

А ще — в тобі він і в мені.

Відмінок сьомий зветься Кличний.

Він дуже, дуже симпатичний!

Бо всіх так радісно гукає:

Веселко! Земле! Рідний краю!

Усіх він хоче привітати:

Бабусю, мамо, сестро, брате!

Відмінків сім, вони — брати

Тепер знайомий з ними й ти.