Нова українська школа: особливості викладання іноземної мови в перших класах

Сучасний процес входження України в європейське освітнє середовище відзначається активним впровадженням європейських освітніх стандартів. Одним із активно розроблюваних нині підходів у галузі іншомовної освіти є раннє вивчення іноземної мови та проблема двомовності. Орієнтиром виступають Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, які стали підґрунтям для концептуально нового підходу до процесу реформування іншомовної освіти в Україні й знайшли своє відображення у новій програмі з іноземних мов для загальноосвітніх шкіл. 

Цей підхід базується не просто на практичному оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування, a й на діяльності індивіда як члена суспільства, котрий здатен виконувати певні завдання (не обов’язково пов’язані лише з мовою) у певних конкретних життєвих умовах і соціокультурному оточенні. Тому при навчанні мови беруться до уваги також пізнавальні, емоційні, вольові та інші індивідуальні якості користувача мови як представника соціуму. Знання й уміння, якими оволодіває учень у процесі іншомовної освіти, сприяють набуттю певного рівня комунікативних компетенцій і необхідних складових міжкультурної комунікації, за допомогою яких формується його компетентність як користувача мовою.  Особлива увага приділяється початковому етапу навчання іноземної мови, оскільки саме тут формуються підвалини для успішного оволодіння мовою у наступних класах. Проте розроблення нової парадигми іншомовної освіти вимагає відповідної підготовки вчителів іноземних мов, формування в них готовності успішно реалізовувати компетентнісний підхід у своїй педагогічній діяльності відповідно до спільних європейських стандартів.

Основною вимогою до навчання іноземної мови в початковій школі є врахування психофізіологічних особливостей і можливостей молодших школярів.

Психофізіологічні фактори успішності навчання молодшого школяра

Період молодшого шкільного віку є ключовим в оволодінні дитиною навчальною діяльністю та формуванні мотивів навчання. На думку психологів, категорія дітей молодшого шкільного віку характеризується досить високим рівнем розвитку пам’яті, мислення, сприймання, уваги, становленням довільної організації діяльності.

Вивчаючи іноземну мову в період, коли відбувається активне вивчення рідної мови, дитина засвоює чужу мову як щось природнє, вона розуміє ситуацію швидше, ніж висловлювання іноземною мовою з цієї теми. Інтонація, жести, вираз обличчя і обставини допомагають їй зрозуміти значення незнайомих слів. Тим самим суттєво полегшується засвоєння базових мовних понять іноземної мови. Учні швидше й якісніше засвоюють правила читання, не бояться робити помилки, вдало долаючи їх.

Вагомим аргументом на користь раннього навчання іноземної мови є те, що у дітей молодшого віку сильно розвинута асоціативна пам’ять. Вони досить легко й міцно запам’ятовують як окремі іншомовні слова, так і слово­сполучення, фрази, вірші, мовні кліше. Високою ефективністю характе­ризуються й імітативні здібності дітей. Швидкість і міцність запам’ятовування, вікові імітативні здібності пояснюються як перевагою механізмів довготривалої пам’яті, так і наявністю явища «імпринтингу», тобто закарбування мовного і мовленнєвого матеріалу у свідомості за умови необхідної мотивації, стимулу. Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, римівок, віршів. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація.

У загальній структурі мислення молодших школярів головну роль відіграють конкретно-образні компоненти. Тому успішність розв’язання розумових та вербальних завдань залежить від наявності реальних предметів або їх зображень. Виважений підбір наочності й технічних засобів навчання під час уроку впливає на розум і почуття дітей, викликає інтерес до предмета, робить їх мовлення образним та емоційним. Інтерес, у свою чергу, стимулює пам’ять, яка забезпечує накопичення значної кількості мовного матеріалу.

Розвиток мовлення молодших школярів насамперед характеризується свідомим вживанням різних форм слова. Діти цього віку можуть застосовувати у спілкуванні такі форми мовлення, як повторення, монолог, колективний монолог, повідомлення, критика, наказ, прохання, погроза, питання, відповіді. З другого класу діти починають переносити слова в нові ситуації. Поступово зростає швидкість письма і читання, підвищується їх якість. З третього класу діти починають правильно виділяти розділові знаки, читають з інтонацією, паузами, вільно, повно і послідовно переказують прочитане. Також збільшується темп читання. Важливим новоутворенням є мовчазне читання, оскільки це символізує появу внутрішнього мовлення.

За свідченням психологів, навчальна діяльність у початковій школі стає домінуючою та відповідним чином зумовлює трансформації у психіці дитини, що охоплюють усі психофізілогічні особливості її розвитку і об’єктивно потребують урахування їх під час визначення змісту навчання. Пріоритетними є наступні:

  • підвищена емоційність, що зумовлює широке використання під час навчальної діяльності яскравих та чітких малюнків/фотографій, які сприяють ефективнішому засвоєнню навчального матеріалу, створення максимально сприятливої доброзичливої атмосфери занять та товариських стосунків у навчальній групі. Для більш  ефективного засвоєння  знань з певної теми варто «запрошувати»  конкретних персонажів або використовувати чарівний предмет (ляльку, іграшкову  тварину, мильні  кульки, чарівну  паличку);
  • мимовільність сприйняття та уваги, низький рівень їх концентрації та орієнтація на сильний подразник, яким можуть бути гарна мелодія пісні, цікава римівка,  яскравий  малюнок,  колоритний  сюжет  мультфільму, улюблена  або ж  нова  іграшка;
  • схильність до копіювання, що дає можливість учням заучувати нескладні аутентичні зразки мовлення, які не містять кальок із рідної мови або спрощених моделей спілкування. Тому, значний  ефект матимуть репродуктивні  вправи:  повторити  фразу, привітання, віршик, зобразити героя мультфільму (скопіювати його  слова, жести, міміку);
  • здатність до запам’ятовування поки ще не усвідомлюваної інформації, що дає можливість презентувати окремі граматичні явища, які доцільно засвоювати на рівні лексичних одиниць, не аналізуючи їхню структуру (це буде зроблено на подальших етапах навчання);
  • незначна кількість у досвіді учнів раціональних прийомів виконання навчальної діяльності потребує широкого використання навчальних мовних і мовленнєвих опор для формування комунікативних умінь і навичок;
  • імпульсивність, реактивність, перевага збуджувальних процесів над гальмівними зумовлює раціональний добір та високу частоту змінюваності у процесі навчання дидактично доцільних видів діяльності, котрі узгоджуються з віковими особливостями школярів та їхніми інтересами, сприяють підвищенню мотивації учнів. Учні даної вікової категорії не можуть довго зосереджуватись на одному об’єкті або дії, тому варто змінювати види діяльності протягом уроку іноземної мови в 1-му класі кожні 3-5 хвилин, а далі – кожні 5-7 хвилин;
  • недостатній рівень розвитку операцій планування, узагальнення, систематизації, порівняння,усвідомленого творчого ставлення до виконання навчальної роботи, що спонукає до використання зразків як опор для успішного її здійснення;
  • визначальна роль навчальної гри у процесі пізнавальної діяльності, що дозволяє активно використовувати дидактично доцільні ігрові види роботи, що характерні віковим особливостям учнів.

Гра, як один із найефективніших методів навчання, що максимально активізує інтелектуально-практичні й творчі сторони людини, спонукає дітей до спонтанного мовлення й надає можливості побороти сором’язливість і страх перед іноземною мовою. Вона є прикладом інтегрованого завдання, у якому розвиваються чотири види мовленнєвої діяльності: прочитай, послухай, скажи, напиши, а також дієвим засобом контролю.

Особливої ваги набувають рухливі ігри, які допомагають розрядити напруження, дати вихід загальмованій під час уроку руховій енергії учнів, стимулювати їх розумову діяльність.

Більшість іншомовних структур, які учні сприймають на уроці іноземної мови у перші роки її вивчення, складаються з рухів, і приблизно 50% з них становлять команди, інструкції в наказовому способі  «Come here!», «Open your book!», «Look at me!», що уможливлює активне використання методу TPR. TPR (Total Physical Response) approach – метод у навчанні іноземної мови, коли рухи, виконання інструкцій вчителя, жестикуляція та інші кінестетичні аспекти навчання активно використовуються замість пояснень.  Яскравим прикладом застосування цього методу є гра ‘Simon Says’, під час якої учні мають виконати інструкції, що надаються вчителем (Touch your nose, Touch your knees etc.).

Дуже важливо зацікавити учнів вивченням іноземної мови, викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивовувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. Слід пам’ятати, що потреба в мовленні дитини молодшого шкільного віку формується на основі реальних, а не абстрактних, вигаданих ситуацій.

Оставить комментарий