Світлиця

Дивний і дивовижний

Важко здивувати когось знанням мов. Багато людей володіє, крім рідної, ще однією, двома, трьома та більшою кількістю чужих мов. Як правило, це буває в країнах чи регіонах, де поруч живуть люди різних національностей (Закарпаття, Кавказ, Поволжя). Є поліглоти (у перекладі з грецької це слово означає «багатомовці»), що знають кілька десятків мов і більше. Проте знання мови — понят­тя досить відносне. Навіть рідну мову треба вивчати ціле життя, бо навчитися спілкуватися якоюсь мовою ще не означає опанувати все її багатство. Показником доскона­лого володіння мовою є вміння орієнтуватися в її лексичних тонкощах.

В одній із газет мене привабив заголовок «Дивні знан­ня». Можна було подумати, що тут ідеться про щось кумедне, оскільки в сучасній українській літературній мові дивний мас значення «кумедний, незрозумілий своїми якостями або вчинками», те саме, що російське странный. Але в матеріалі розповідалося про догонів — невелике африканське плем’я, в давніх переказах якого вчені вия­вили новітні наукові відомості про Сиріус та інші космічні об’єкти. Тож ішлося про незвичайні, гідні захоплення, тобто не дивні, а дивовижні знання. Пор.: «І ось тут саме сталось щось дивне, незрозуміле. Наче камінь зірвався з гори» (М. Коцюбинський); «Як я різьбив ті риси дивовижнії Було натхнення, схоже на екстаз» (Л. Костенко).