Культура слова: мовностилістичні поради. Олександр Пономарів. Літера Т, Ц, Ч, Щ
Ми не можемо не копіювати своїх північних сусідів. Увесь час щось запозичаємо — то слово, то модель слова, то його значення. Скажімо, повідомляючи про відкриття нової лінії метро в Києві, газети захоплено писали: «Блакитний експрес плавно торкається з місця». В українській мові слово торкатися означає притулятися до чогось; хвилювати, зворушувати: «Тихо руками до струн променистих Співець яснокрилий торкнувся» (Леся Українка); «Журавлина пісня, пролітаючи над селом, торкалася серця» (М. Стельмах). Тут воно збігається значенням із рос. трогать. Але рос. трогаться с места, тобто починати переміщатися, в українській мові буде рушати з місця. Напр.: «Жінка нащось розв’язала косинку, спустила її на плечі і, струснувши чорним волоссям, рушила з місця» (М. Коцюбинський).
При перекладанні з різних мов варто добирати не якнайдальше чи якнайближче до першотвору слово, а те, котре є найприроднішим для певної ситуації в мові, якою здійснюють переклад. Із цих міркувань в українській мові слід віддавати перевагу не продовжуватися (калькованому з рос. продолжаться), а тривати, коли йдеться про вимір у часі: робота (боротьба, фестиваль, святкування, конкурс) триває, а не продовжується. Про більшу поширеність, про глибшу вкоріненість у ґрунт нашої мови слова тривати свідчать похідні від нього тривалий, тривалість, тривало й ін. Від продовжуватися таких утворень немає. Напр.: «Усе це довго на письмі виходить І в пам’яті лишило довгий слід, А лиш хвилину в дійсності тривало» (М. Рильський); «Супутники ялини — квасениця звичайна, веснівка дволиста — гинуть від тривалого яскравого сонячного освітлення» (підр.); «Тривалість швидкої фази сну поступово зростає до кінця ночі» (журн.).
В одній із радіопередач розповідалося про сахарний діабет та про його лікування. Слово сахар у сучасній українській літературній мові має розмовно-просторічне забарвлення і не може входити до складу термінологічних назв замість нормативного цукор. Отже, літературна назва хвороби — цукровий діабет: «Брак гормона підшлункової залози — інсуліну призводить до цукрової хвороби (діабету)» (Словник української мови. Т. 11. С. 246—248).
Ще зовсім недавно слово часопис належало до тих, які чиновники від мовознавства не рекомендували до вжитку, бо воно не вписувалося в рамки злиття мов. Тепер слово вживається дуже широко, але остаточному закріпленню його в літературній мові заважає значеннєва нечіткість: одні використовують його як синонім до журнал, інші вважають, ніби це те саме, що й газета. Аналіз лексичної картотеки Інституту української мови НАН України, зіставлення з аналогічними лексемами інших слов’янських мов: бр. часопіс, п. czasopismo, ч., слц. časopis дають підстави твердити, що часопис — це друковане періодичне видання у вигляді книжки, тобто те саме, що й журнал. А газета — періодичне, переважно щоденне видання на великих аркушах паперу. Напр.: «Кортить почитати газету, щоб бути в курсі світової політики» (Ю. Яновський); «Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет і часописів на всяких мовах» (М. Коцюбинський); «Відсвяткував свій ювілей один із найстаріших часописів українських літераторів «Вітчизна» (газ.).
Часом буває, що той чи той автор у запалі боротьби за культуру вислову відходить від загальноприйнятих норм і забороняє або не рекомендує до вжитку цілком українське, цілком літературне слово чи словосполучення, керуючись тільки власними смаками. До цієї заборони прислухаються вчителі, лектори, журналісти, і тоді від багатьох людей доводиться чути, наприклад, таке: що стосуєгься лише неживих предметів, а який — тільки людей. Рекомендують казати: «Учитель, який ходив з нами в подорож, дуже добре знав місцевість» і «Хата, що стояла край села, була дуже стара».
Тим часом ні живе мовлення, ні красне письменство не дають жодних підстав для таких тверджень. І що, і який приєднують підрядні означальні речення незалежно від категорії живого й неживого: «В усій її позі, в тому кинутому далеко понад людей, що її оточували, погляді було стільки незалежності й зневаги, що здавалось, то сидить… якась королева із тьми середньовіччя, що зараз наказуватиме своїм джурам і челяді» (Б. Антоненко-Давидович); «У садочку вівчаря стрічає Дівчинонька, що його кохає» (М. Юрійчук); «Їдь же, братику, до дівчиноньки, Що тебе чекала» (нар. пісня); «Зевес їй оддавав повагу і посилав од столу брагу, яку Юнона лиш пила» (І. Котляревський); «Обоє глянули на похилу хату, яку срібним вінцем завершувало засніжене вікно» (М. Стельмах).
Отже, займенники що і який цілком рівноправні, треба користуватися ними так, аби уникати тавтологічних побудов на зразок: «При в’їзді в село є щит, що (тут краще який) сповіщає про те, що село засноване понад п’ятсот років тому» (газ.)
Займенник котрий у ролі сполучного слова вживається далеко рідше, бо поєднується, як правило, зі словами, що позначають відтинки часу (котра година) або виділяють щось чи когось: «Хтозна, котре з них має рацію» (Леся Українка).