Архив рубрики «Моє натхнення.»
Моя мова
Моя мова – з маминої пісні,
Із блакиті батькових очей,
З ягід калинового намиста,
З чистих вод і зоряних ночей.
Рідні Суми (есе)
Говорять, що місце народження та батьків не обирають. Це ті святині, які даровані нам незбагненною і величною Долею.
Саме у Сумах одного теплого літного вечора я з’явилась у цей дивовижний світ, голосним плачем заявивши про своє право жити. Скільки доріг пройдено за цей час, скільки змін відбулося в історії рідного міста та в моєму житті!
Мальовничі твої краєвиди, рідні Суми, де минуло моє дитинство! Читати повністю »
Суми
Народившись в маленькому місті,
На зеленому березі Псла.
Там, де квіти буяють барвисті,
Із любові батьків я зросла. Читати повністю »
ОСІННЄ…
Горобці збираються в метушливі зграї,
І калина журиться в пишному вінку.
Журавлі готуються знову відлітати –
Пролягає в небі їм далекий шлях.
Вітер буде нивам коси заплітати
І шукати літо в скошених полях.
Пожовтіло листя у садах і парках,
І холодні ночі росами блищать.
Рудокоса пані, осінь – господарка,
Спішно викарбовує золоту печать.
Моє життя в моїх творіннях
Моє життя, мабуть, в моїх творіннях:
Рядочок за рядком його щодня пишу.
Благаю Долю дарувать терпіння,
І так багато встигнути спішу. Читати повністю »
Ще не скрізь розтанули сніги
Ще не скрізь розтанули сніги,
І у затінках зима панує.
Вже весна, яку несуть шпаки,
Землю охолоджену хвилює. Читати повністю »
Моя мова
Моя мова – з маминої пісні,
Із блакиті батькових очей,
З ягід калинового намиста,
З чистих вод і зоряних ночей.
Моя мова – з прапора й тризуба,
Із засіяних пшеницею полів. Читати повністю »
Збігає літо до кінця помалу
Збігає літо до кінця помалу,
Барвиста осінь вже пришвидшує свій крок.
Малечу, гомінливу і засмаглу, Читати повністю »
Після Канева (Слово Тарасу)
Земля Черкащини привітно
Зустріла нас весняним ранком.
Чарівний подих таємниць столітніх
В душі повився золотим серпанком. Читати повністю »
Я гаптувала Долю
Я гаптувала Долю сонцем і вітрами,
Збирала намистинки срібних рос.
Рядки терпляче вишивала за рядками,
Щоб червоніти за Життя не довелось. Читати повністю »